(100-річчя від
дня народження Івана
Михайловича Чендея)
І.Чендей – письменник , Лауреат Державної
премії ім. Т.Шевченка у галузі літератури.
Народився у с. Дубове на Тячівщині у родині Михайла
та Василини Чендеїв. Пішовши у широкий
світ через сільську народну школу, Хустську гімназію, журналістські курси у
Харкові, Ужгородський університет, Вищі літературні курси у Москві, ненаситне
читання художньої й фахової літератури, він спрагло поринав у набутки
світової культури.
Першим літературним учителем Івана Чендея була
народна творчість казка, легенда, пісня-коломийка. Їх він чув від матері, потім
вичитував у журналі «Наш рідний край». Були ще різдвяні вертепи з
колядками-лицедіями, народні весняні забави, похоронні голосіння, ворожіння й
заклинання, верховинські весілля… Все це збагачувало уяву, захоплювало,
вражало…
На час звільнення Закарпаття 1944 року Іван Чендей
був учасником літературного гуртка хустських гімназистів, якими опікувався
викладач, письменник Василь Лінтур. Літературні доробки гуртківців були
опубліковані у альманасі "Будет День". Головною школою для
майбутнього письменника стала праця в обласній газеті «Закарпатська правда», до
редакції якої він прийшов у березні 1945 p. на посаду літературного працівника.
Згодом Іван Чендей закінчив філологічний факультет
Ужгородського університету (1952), Вищі літературні курси в Москві при
Літературному інституті імені М.Горького (1960-1962). Іван Чендей помер 29
листопада 2005 року. Похований у м. Ужгород.
Літературно-художня творчість Івана Чендея
справедливо вважається багатьма сучасними літературознавцями дуже вагомим
набутком української літератури на Закарпатті.
Творчість І.
Чендея присвячена соціальним, духовним і моральним проблемам історії Закарпаття.
Починаючи з 1955 року, коли вийшла збірка новел "Чайки летять на
Схід", до читача дійшло 29 окремих оригінальних книг І. Чендея. Його твори
друкувалися в періодиці в оригіналах і в перекладах на інші мови, виходили
величезними тиражами у перекладах в журналах і окремими книгами, зазнавали
других і третіх прочитань літературною критикою. Віховими стали збірка новел
"Чайки летять на Схід" (1955), повість "Терен цвіте"
(1958), оповідання "Син" (1962), роман "Птахи полишають
гнізда" (1965), "Березневий сніг" (1968), книга публіцистики
"Свалявські зустрічі" (1977), повість "Іванові журавлі" у
книзі "Теплий дощ" (1979), повість "Кринична вода" (1980),
"Вибрані твори: У двох томах" (1982), роман "Скрип колиски"
(1987), книга повістей та оповідань "Калина під снігом" (1988),
повість "Далеке плавання" (1989), "Вибране: У двох томах"
(2003, 2004) ... Зворушливо й правдиво, духовно сильними й благородними
зображує своїх земляків письменник і в інших оповіданнях, нарисах, повістях,
зібраних у збірках «Вітер з полонин» (1958), «Ватри не згасають» (1960),
«Чорнокнижник» (1961), «Поєдинок» (1962), «Терен цвіте» (1967), «Коли на ранок
благословлялось» (1967), «Зелена Верховина» (1975), «Свалявські зустрічі»
(1977), «Теплий дощ» (1979), «Казка білого інею» (1979), «Кринична вода» (1980)
та ін. У 1965 виходить друком роман «Птахи полишають гнізда…», у 1989 — «Скрип
колиски». Іван Чендей писав кіносценарії, перекладав з
Створив сценарії художньо-документальних фільмів-нарисів "Художники Закарпаття", "Верховина – краса моя", "Чорна Тиса" та художнього фільму "Тіні забутих предків", який приніс українському кіномистецтву заслужену славу на світових обширах – премія "Південний хрест" на кінофестивалі в Аргентині..
Немає коментарів:
Дописати коментар