Краєзнавча сторінка

Учасниця І-го Фестивалю народних ремесел у м. Виноградів
Біланчук Олена Іванівна.


















































































  



Виникнення Олешника історики відносять до 1284 року це історичний період коли в цьому просторі почали заселятися люди в долині річки Тиса
Егреш- це ще давнішня назва села. Так воно називалось  до перейменування аж до 1946 року. А походження цієї назви пояснюється ось як. За селом й понині є водоймище, яке сельчани називають Егрешом. Кажуть, що на цьому місці жив колись пан, заможний землевласник, по імені  Егреші. Одного разу, з цілком невідомих причин, його садиба раптом провалилася, а на її місці виникло водоймище, що з тих пір дістало назву Егреш. Від цього й пішла назва села.
Існує ще одна легенда. Колись давно, там, де нині село, протікала невеличка річка Бильва. Довкола земля була дуже мочаристою. Бильву, що протікала через село, тодішні люди називали Сільською Млакою. По обидва її береги росло багато- пребагато вільхи, вологолюбивого дерева та кущів (Вільшняк, або, як у народі кажуть- ольшник) родини березових. Ось від цього і пішла назва села- Ольшник, пізніше- Олешник.
            Населення села- 4786 чоловік. Земельних угідь в селі  2839 гектарів,. Дворогосподарств налічується 1237. На території села зараз існує 12 фермерських господарств та КГСП «Нове життя», сільська рада, Ощадкаса, поштове відділення, середня школа на 860 учнів, два дитячі садочки: садок №1 на 95 дітей, №2 на 86 дітей, будинок культури, Шкільний краєзнавчий музей, Дві бібліотеки: бібліотека філія села Олешник, в якій відкрито інтернет- центр за сприянням програми «Бібліоміст», та бібліотека Олешницької  ЗОШ, млин- олійниця, міні пекарня, автомагазин, магазин господарських товарів, сільська амбулаторія, три аптеки, п’ять кав’ярень- магазинів.
            На території села знаходяться Греко-католицька церква, збудована у 1862 році- пам’ятник архітектури, Православна церква зведена і зареєстрована у 1996 році на місці старої дерев’яної православної церкви. Також у 1991 році було збудовано молитовний будинок християн євангелістів.
            При визволенні Олешника загинув повітряний стрілок- родист 471 штурмового авіаційного полку, старший сержант Іван Степанович Соломін. Прах героя поховано у центрі села. Перший надгробок І. Соломіну було встановлено в 1955 році, а в 1984 році архітектором М.М. Ігнатиком було проведено його реконструкцію. Пам’ятник являє собою трикутну залізобетонну стелю на лицьовому боці якої зображення військового пілота у шлемі.
            Багатьом закарпатцям відомо, що через Олешник тягнеться вузькоколійна залізниця Виноградів- Хмельник. Вузькоколійка- певна гордість олешничан є і зараз єдиною надійною артерією, що зв’язує Олешник з районним центром Виноградовом. Більш детально про історію села Олешник зібрані у книжці Керечан О.В. "Олешник - Егреш село на Виноградівщині"