"Феномен Євгена Гуцала"

 

    

  14 січня 2022 році виповнюється 85 років від дня народження Євгена Гуцала – українського письменника, журналіста, поета і кіносценариста прозаїка, новеліста і публіциста, лауреата багатьох Державних премій України з літератури.

 

Євген Пилипович Гуцало народився 14 січня 1937 року в невеликому селі Старий Животів, Вінницька область в родині сільських вчителів.

З самого дитинства Євген мріяв стати журналістом, але не вступивши до Київського університету, за рік вступив до Ніжинського педагогічного інституту імені Гоголя. Він працював у газетах Вінниччини, Львівщини, Чернігівщини та в «Літературній Україні», потім у видавництві «Радянський письменник». Письменник завжди вражав своєю працьовитістю, вмінням захоплюватися роботою, зливатися зі своїми персонажами. Його творчість високо оцінена не тільки в Україні, але і за кордоном. Твори Євгена Гуцала перекладені багатьма мовами світу.

Життєвий і творчий шлях письменника був не простим, але він зробив значний внесок в українську літературу. Його твори з цікавою, неперевершеною прозою, доторкнутися до ніжних поетичних струн.

Є. Гуцало почувався найбільш невимушено, розкуто, описуючи красу природи й людей, охоче фіксуючи улюблений ним стан осяяння, здивування перед світом, те передчуття радості й любові, яке великою мірою визначає загальний настрій його ліричної прози.

У своїх творах автор ставить питання про необхідність розвитку внутрішнього світу людини, її прагнення до духовної свободи, а також про те, що в реальному житті поняття добра та зла не так вже і чітко розмежовуються.

Перша повноцінна збірка оповідань Євгена Гуцала, яка побачила світ у 1962 році – це «Люди серед людей». Її назву можна застосувати до всього літературного доробку Є. Гуцала.

Поважну частку творчого доробку письменника становлять твори для дітей: «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Дениско» (1973), «Саййора» (1980), «Пролетіли коні» (1984). Дві останні книжки удостоєні Шевченківської премії.

Євген Гуцало дружив з такими українськими літературними геніями, як Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Іван Драч, Григір Тютюнник.

Мав багато нагород, серед них – Літературну премію імені Юрія Яновського за збірки оповідань «Полювання з гончим псом», «Орлами орано», «Що ми знаємо про любов», та «Оповідання з Тернівки» (1982); Державну премію України ім.Т.Г.Шевченка (1985), Міжнародну премію фундації О. і Т. Антоновичів (1995), Премію ім. І .Огієнка (1995).

Твори Євгена Пилиповича були перекладені багатьма мовами світу: російською, білоруською, німецькою, румунською, чеською та ін.