29 серпня День пам'яті захисників України

 

«Україно! Ти в нас, як матінка - одна»

 24 серпня 2023 року. 547-й день війни в Україні. В Україні святкують 32-гу річницю незалежності.  А ще найбільше державне свято — День Незалежності нашої держави.

    З нагоди відзначення свята «Україно! Ти в нас, як матінка - одна»  бібліотека – філія №5 с. Олешник провела патріотичну бесіду «Державні та народні символи моєї Батьківщини» .Цікаво і змістовно було проведено бесіду  бібліотекар розповіла присутнім про ухвалу Акта проголошення Незалежності України та його історичне значення для нашого народу.

 На завершення бесіди   бібліотекар з користувачами бібліотеки провели Флешмоб . Вийшли на вулицю діти перехожих вітали з днем Незалежності України і дарували повітряні кульки ,людям було цікаво і приємно, що їх привітали з цим святом .Флеш моб  приніс позитив радість, усмішку любов в серця людей , потім була  вело- акція  «В моєму серці Україна » на буйволину  ферму.

"Український прапор -кольори ,що надихають"

                                 Історична довідка 

 "Український прапор -кольори ,що надихають"

    "На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України постановляю установити в Україні День Державного Прапора України, який відзначати щорічно 23 серпня», – йдеться в Указі Президента України від 23.08.2004 № 987/2004

   Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

  У 2009 році було внесено зміни до цього указу й засновано щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.

Державний прапор – невід’ємний атрибут кожної країни, що уособлює самобутність та спадкоємність її державотворчих традицій. Його еволюція у своєрідний спосіб відображає багатовікові процеси розвитку, становлення та життєдіяльності державних утворень.Синій та жовтий кольори прапору символізували Київську Державу ще до християнизації Русі. Це були також кольори герба Галицько-Волинської держави, більшості міст Київщини та загалом України.З революцією 1848–1849 рр. пов'язана поява українського прапора (жовтого з блакитним) в австро-угорській частині України. У жовтні 1848 р. Головна Руська Рада у Львові ухвалила жовто-синє сполучення кольорів прапора. Ці колірні сполучення швидко поширились на українські землі, що перебували на той час у складі Австро-Угорщини, а після революції 1905 – 1907 рр. у Росії – і в Наддніпрянській Україні.

З початком Першої світової війни 1914 – 1918 рр. на західноукраїнських землях найбільше поширюється поєднання жовто-блакитних кольорів. Ці прапори супроводжували на західноукраїнських землях і відзначення 100-річного ювілею Великого Кобзаря.22 березня  1918 р. Центральна Рада в Києві ухвалила "Закон про державний прапор Української Народної Республіки", який був жовто-блакитним. У 1918 р., у період Гетьманату Павла Скоропадського, порядок кольорів було змінено на синьо-жовтий. Таким він залишився і в період влади Директорії.

У листопаді 1918 р. у Львові Українська Національна Рада затвердила "Тимчасовий основний закон", який дав назву новоствореній державі – Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР)

Артикул 5 цього закону проголошував прапор держави – блакитно-жовтий.

20 березня 1920 року ухвалено крайовий синьо-жовтий прапор для Закарпатської України, а 15 березня 1939 р. він був прийнятий як державний прапор Карпатської України.

 Із проголошенням незалежності України віддали належне синьо-жовтому знамену й визначили його національним символом козацтва впродовж багатьох століть. Український народ не міг відкинути історичну традицію створення своєї держави саме під цим знаменом. А 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила державним прапором України синьо-жовтий стяг.

Упродовж історичного становлення Української держави  синьо-жовтий прапор був символом боротьби за національні та соціальні права українського народу і за часів незалежності став        Державним Прапором України. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса і багатство рідної землі.                     

Український прапор – сьогодні це справжній символ боротьби і незламності країни, національної єдності, честі та гідності! В усьому світі синьо-жовтий колір нашого стяга уособлює сміливість, незалежність, демократичні цінності й найкращі чесноти, властиві мужньому українському народові. І це, звичайно, ж колір нашої перемоги, яку впевнено наближають наші Збройні сили України, усі працівники на фронті і в тилу, наші міжнародні партнери! І вона неодмінно буде за Україною!

З Днем Державного Прапора України!

"Україна понад усе"

28 липня  2023р з нагоди дня Української Державності  в  бібліотеці  с. Олешник було проведено тематичний флешмоб  та книжкова виставка «Україна понад усе».

День Української Державності започаткували згідно з указом президента України Володимира Зеленського (від 24 серпня 2021 року) та святкуватимуть щороку, 28 липня. Дату вибрали невипадково: саме у цей день в Україні відзначають ще одне велике свято - Хрещення Київської Руси – України .

Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування міста Києва та подіями, пов’язаними з діяльністю князя Київського Володимира. У 988 році він прийняв християнство як державну монорелігію, що стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.

День Української Державності утверджує зв’язок українців, які живуть тепер, з багатьма поколіннями нашого народу. Понад тисячу років державотворчому досвіду українців, нашій культурі, нашій самобутності, українському характеру. 

"Візьміть книгу до себе в родину"

 

   Міжнародний день сім’ї відзначається щорічно 15 травня. Свято покликане підкреслити важливість сімейного життя та збереження родинних стосунків.Cім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина.

             Міжнародний день сім’ї в кожній країні має власні традиції, але всі вони зводяться до того, що це основний осередок суспільства, що є фундаментом всіх інших. Навіть в давнину шлюб вважався основою держави і священним таїнством. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу!.

             У всі часи по відношенню держави, а також по становищу сім’ї в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз сім’ї і держави - необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян. Сім’я розвивається та видозмінюється разом із навколишнім світом, по-своєму реагуючи на вимоги часу, відповідаючи на громадські потреби і сама формує їх.

          Наша бібліотека разом із своїми користувачами також щороку долучається до відзначення цього Дня. Напередодні було проведено літературний майданчик  «Візьміть книгу до себе в родину» 

 Бібліотека пропонує калейдоскоп творів української літератури, які розкривають різні сторінки родинного життя.

     Запрошуємо до читання в родинному колі!

«Рядки, обпалені війною» Перегляд літератури

                                                                             8 травня,  День пам’яті та примирення.

Цього року Україна вдруге відзначає День пам’яті та примирення в умовах повномасштабної збройної агресії Росії. Сучасна війна також супроводжується жахливими воєнними злочинами з боку російської армії та політично-військового керівництва РФ. Запроваджуючи цю пам’ятну дату, Україна прагнула доєднатися до європейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні, пошанування всіх борців із нацизмом та жертв війни. Тема війни ніколи не втрачає актуальності. Тому що, перш за все, вона розкриває цінність людяності, свідомості та хоробрості. А через кілька років ми зможемо прочитати в літературі про сучасні події, і здивуватися їх схожості з далеким минулим.     
      Шановні користувачі  ! Пропонуємо  вам   перегляд  літератури на тему»Рядки обпалені війною».

Всеукраїнський літературний конкурс імені Олени Теліги та Олега Ольжича - 2023 «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг!»

 

 Всеукраїнський літературний конкурс імені Олени Теліги та Олега Ольжича - 2023 

                «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг!»

.
Українська поетеса, публіцистка, літературна критикиня, діячка ОУН Олена Теліга. Її біографія трагічна та швидкоплинна, а життя авторки обірвали лютого 1942 року в Бабиному Яру. За собою лишила декілька поетичних збірок і слід в українській історії.

Олена Теліга (при народженні Шовгеніва) походить з родини української інтелігенції. Її батько був відомим вченим, інженером-гідротехніком, який походив зі Слобожанщини. Мати – вчителька з Поділля, з давньої православної священицької родини.

Майбутня поетка народилася 21 липня 1906 року у Іллінському під Москвою, а у 1917 році родина переїхала до Києва, де вони опинилися у вирі революційних подій. Батько – Іван Шовгенів – став міністром уряду Української Народної Республіки (УНР), а старший брат Олени Сергій – вояком армії УНР.

Після поразки у боротьбі за українську державність вони змушені були емігрувати в Польщу, а згодом – до Чехословаччини. Олена з мамою та молодшим братом спочатку залишилися в Києві, але через голод і розруху у 1922 році теж покинули Україну.

З 1922 по 1922 рік Теліга навчалася на Українських матуральних курсах у Подєбрадах (Чехословаччина), по закінченню яких отримала документ, що давав право вступу до вищої школи.

У цей час її коло спілкування було надзвичайно насиченим: Леонід Мосендз, Євген Маланюк, Юрій Дараган, Василь Куриленко, Наталія Лівицька-Холодна, Оксана Лятуринська. Тоді ж на одному зі студентських концертів вона знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком Михайлом Телігою, студентом Української господарської академії. Пару об'єднала любов до музики та театру. Разом вони відвідували різноманітні творчі студії, а у 1926 році одружилися.

У 1923–1929 роках Теліга навчалася на історико-філологічному відділенні Українського високого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова в Празі, фах – українська мова та література.

У 1929–1939 років родина Теліги переїхала до Польщі. Працювала у "Віснику", який очолював Дмитро Донцов. Згодом вступила в Організацію українських націоналістів (ОУН), тісно співпрацюючи з Олегом Ольжичем і Уласом Самчуком. Після розколу ОУН Олена Теліга залишилася в середовищі, керованому полковником Андрієм Мельником.

У 1941 році разом з першими похідними групами ОУН повернулася в окупований нацистами Київ: створила Спілку письменників України, взяла участь у заснуванні Української Національної Ради, заснувала і редагувала літературно-мистецький тижневик "Літаври".

"Коли мене заарештують і я загину, то знайте, що сповнила свій обов'язок до кінця, і скажіть про це іншим", – казала вона незадовго до смерті колегам з письменницької спілки.

На початку 1942 року Телігу разом із іншими підпільниками заарештувало гестапо, а 22 лютого 1942 р. (за іншими даними – 21 лютого) Олена Теліга разом із Михайлом Телігою, редактором Іваном Рогачем і поетом Іваном Ірлявським були  розстріляні німецькими фашистами у Бабиному Яру.

Головна тема її поезії — подружні взаємини, роль жінки в суспільстві, в житті нації, поетична форма — послання. У своїй ліриці Теліга поєднувала ніжність з безмежною любов'ю до життя, запереченням міщанського духу.За своє досить коротке життя Олена Теліга не встигла видати жодної власної збірки. Всі вони вийшли після смерті: "На чужині" (1947), "Олена Теліга" (1977), "Дороговказ. Поезії О. Теліги та О. Ольжича" (1994), збірник "О краю мій" (1999). Більша частина її творів, на жаль, загубилися.

Вірші О.Теліги із збірки" Дороговказ"    " Чужа весна" , " Без назви "," Відповідь" читали Мелінда Марушка, Світлана Суходольська,Сігеті Анастасія .учениці 11 класу Олешницької ЗОШ I-IIIступенів.