Всеукраїнський літературний конкурс імені Олени Теліги та Олега Ольжича - 2023 «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг!»

 

 Всеукраїнський літературний конкурс імені Олени Теліги та Олега Ольжича - 2023 

                «Тільки тим дана перемога, хто у болі сміятись зміг!»

.
Українська поетеса, публіцистка, літературна критикиня, діячка ОУН Олена Теліга. Її біографія трагічна та швидкоплинна, а життя авторки обірвали лютого 1942 року в Бабиному Яру. За собою лишила декілька поетичних збірок і слід в українській історії.

Олена Теліга (при народженні Шовгеніва) походить з родини української інтелігенції. Її батько був відомим вченим, інженером-гідротехніком, який походив зі Слобожанщини. Мати – вчителька з Поділля, з давньої православної священицької родини.

Майбутня поетка народилася 21 липня 1906 року у Іллінському під Москвою, а у 1917 році родина переїхала до Києва, де вони опинилися у вирі революційних подій. Батько – Іван Шовгенів – став міністром уряду Української Народної Республіки (УНР), а старший брат Олени Сергій – вояком армії УНР.

Після поразки у боротьбі за українську державність вони змушені були емігрувати в Польщу, а згодом – до Чехословаччини. Олена з мамою та молодшим братом спочатку залишилися в Києві, але через голод і розруху у 1922 році теж покинули Україну.

З 1922 по 1922 рік Теліга навчалася на Українських матуральних курсах у Подєбрадах (Чехословаччина), по закінченню яких отримала документ, що давав право вступу до вищої школи.

У цей час її коло спілкування було надзвичайно насиченим: Леонід Мосендз, Євген Маланюк, Юрій Дараган, Василь Куриленко, Наталія Лівицька-Холодна, Оксана Лятуринська. Тоді ж на одному зі студентських концертів вона знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком Михайлом Телігою, студентом Української господарської академії. Пару об'єднала любов до музики та театру. Разом вони відвідували різноманітні творчі студії, а у 1926 році одружилися.

У 1923–1929 роках Теліга навчалася на історико-філологічному відділенні Українського високого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова в Празі, фах – українська мова та література.

У 1929–1939 років родина Теліги переїхала до Польщі. Працювала у "Віснику", який очолював Дмитро Донцов. Згодом вступила в Організацію українських націоналістів (ОУН), тісно співпрацюючи з Олегом Ольжичем і Уласом Самчуком. Після розколу ОУН Олена Теліга залишилася в середовищі, керованому полковником Андрієм Мельником.

У 1941 році разом з першими похідними групами ОУН повернулася в окупований нацистами Київ: створила Спілку письменників України, взяла участь у заснуванні Української Національної Ради, заснувала і редагувала літературно-мистецький тижневик "Літаври".

"Коли мене заарештують і я загину, то знайте, що сповнила свій обов'язок до кінця, і скажіть про це іншим", – казала вона незадовго до смерті колегам з письменницької спілки.

На початку 1942 року Телігу разом із іншими підпільниками заарештувало гестапо, а 22 лютого 1942 р. (за іншими даними – 21 лютого) Олена Теліга разом із Михайлом Телігою, редактором Іваном Рогачем і поетом Іваном Ірлявським були  розстріляні німецькими фашистами у Бабиному Яру.

Головна тема її поезії — подружні взаємини, роль жінки в суспільстві, в житті нації, поетична форма — послання. У своїй ліриці Теліга поєднувала ніжність з безмежною любов'ю до життя, запереченням міщанського духу.За своє досить коротке життя Олена Теліга не встигла видати жодної власної збірки. Всі вони вийшли після смерті: "На чужині" (1947), "Олена Теліга" (1977), "Дороговказ. Поезії О. Теліги та О. Ольжича" (1994), збірник "О краю мій" (1999). Більша частина її творів, на жаль, загубилися.

Вірші О.Теліги із збірки" Дороговказ"    " Чужа весна" , " Без назви "," Відповідь" читали Мелінда Марушка, Світлана Суходольська,Сігеті Анастасія .учениці 11 класу Олешницької ЗОШ I-IIIступенів.